си, але з другого боку, було се також і жерелом незвичайного поступу людськости — взагалі. Історія людського поступу, впрочім, не є жадною ідилею. Буржуазія і властива її господарка, т. зв. капіталістична, помимо тих тяжких терпінь, які завдала працюючим клясам, займає все таки дуже визначне місце в історії людської культури. Та те все лише до певного часу. На певнім степени розвитку продуктивних сил існованє буржуазії і існованє капіталістичної господарки спиняє вже, є просто шкідливим для дальшого розвитку продуктивних сил і дальшого розвитку культури. Отже і через те-то вони мусять бути знесені, чи радше — вони самі зносять ся, вони самі, в міру, як розвивають ся, заперечують себе. Продукція вириваєть ся з рамок власности чисто індивідуальної, переходить від одинокого до-недавна підприємця в руки спілки акціонерів, чи в кінци держави, де власність індивідуальна вже цілком не існує. І буржуазія тратить ґрунт, на котрім можливою була єї екзистенція. Впрочім, буржуазія тратить уже і всю свою яку небудь суспільну вартість. Вже в крізах, ярко виявляєть ся єї нездібність управляти дальше продуктивними силами; при підприємствах акцийних, картелях, синдикатах, інституціях з характером вже суспільним, а дальше, при перенесеню продукцийних засобів на власність держави, показуєть ся навіть і єї злишність. Такий продукуючий акцийний орґанізм усуваєть
Сторінка:Бачинський Ю. Україна irredenta (1924).pdf/139
Цю сторінку схвалено
— 111 —