Людий і долю проклинать —
Не варт — ей Богу? Як же жити
На чужинї, на самотї,
І що робити в запертї?
Якби кайдани перегризти,
То гриз по-трохиб — Та не ті,
Не ті їх ковалї кували,
Не так желїзо гартували,
Щоб перегризти. Горе нам;
Невольникам і сиротам
В степу безкраїм за Уралом.
14. червня вислали Шевченка з Петербурґа до Оренбурґа — сю подорож — 2110 верстов перебув він в сїм день — на добу випадає 300 верстов. Єго везли без видиху, ледве, що дали пообідати — звідси, з Оренбурґа вислали єго 23. червня до Орска, де стояв пятий баталїон, до якого приписали Шевченка.
3 Оренбурга до Орска буде 40 миль. Дорога була невесела, вела через невеселі московскі села, а чим близше Орска, розкривала ся сумна пустиня, без краєвиду — серед неї в далї виринала кріпость. „Мені стало жалко — згадує сам Шевченко“, сумно, тужливо сам Господь знає яке велике нещастє дожидало мене в тій фортецї — а страховита пустиня
