бачив, що коли єго заставляють пасти ягнята, робити колеса, мити начінє він думає про сьвіт божий, єго дива, про науки, про свої малюнки.
Але тії невзгодини не змогли загасити сеї іскри божої, що тлїла в єго душі. Тота сила не дала єму змарнувати ся.
Розвідавши ся, що в селі Хлипнївцї є славні малярі, постановив піти там на науку. Подякувавши сьвященникови за службу, хлїб, та сіль, пішов там до одного маляра з просьбою взяти єго на науку. Сей два тижнї держав Шевченка на пробу, а впевнивши ся що в него є талант і охота до малярства згодив ся взяти єго до себе. Але і ту найшла ся така перешкода, що не дала Тарасови сповнити горячого єго бажаня, що стала поперек єго дороги і зробила великий вплив на дальше житє Тараса.
Згадали ми, що тодї в московскій державі, де жив Тарас, весь простий селяньский нарід був у крепацтві — крепак був прямо невільником свого пана. Щоби з землї свого пана де небудь відійти, щоби піти на науку, на все те
