Одно — однїсеньке під тином,
Сидить собі в старїй ряднинї,
Менї здає ся, що се я,
Що сеж, то молодїсть моя!
Від мачихи пішов він вскорі до школи до Богорского — яко школяр і робітник. Він вчив ся, а при тім помагав дякови в хозайстві, ходив читати псалтир до мерцїв — а що дяк запивав ся і покидав школу, то він і в школї заступав єго та вчив молодших. І тутки витерпів він немало лиха, холоду і різок, якими дяк пяниця щедро обдїляв своїх школярів. Але Тарас терпів се, та розважав своє горе хиба тим, що виводив по папері та по стінах малюнки, до чого вже з малку мав видимий талант.
…Було ще в школі
Таки в учителя дяка,
Візьму гарненько пятака.
(Бо я було трохи не голе
Таке убоге) тай куплю
Паперу аркуш і зроблю
Маленьку книжочку; хрестами
І везерунками з квітками
Кругом листочки обведу,
Тай списую „Сковороду“
Або „Три царів со дари“
