життя тільки матеріяльні події — це значить складати тільки хронологію, історію дурнів.
Гіркий тон, яким сказано ці слова, так вразили Еміля, що він, дивлячись на Рафаеля з недомислом, з цього часу став уважніший.
— Але, — продовжував оповідач, — тепер світло, що падає на ці події, по-новому їх обарвлює. Той лад речей, які я колись вважав нещастям, можливо, народив чудові здібності, з яких я згодом гордував. Філософська цікавість, надмірна праця, любов до читання, яка ще з семилітнього віку до самого вступу в світі назавжди заполонила моє життя, — хіба все це не обдарувало мене легкою могутністю, що нею, якщо вам можна вірити, я вмію передавати свої думки і йти вперед розлогим полем людського знання? Забуття, на яке я засудив себе, звичка залучати свої почуття і жити своїм серцем — хіба це все не дало мені влади порівнювати, міркувати? Чи не через це, що я не засудив себе на службу людським збудженням, які зіпсують найпрекраснішу душу й перетворять її на мотлох, моя чулість сконцентрувалась так, що стала досконалим органом волі вищої за бажання пристрасти?
Згадую, що я, невизнаний жінками, спостерігав їх так проникливо, як зневажений коханець. Тепер я бачу, що щирість моєї вдачі, мабуть, не до серця була їм. Може, жінка хоче трохи лицемірства? А я по черзі в один час і чоловік, і дитина, і порожня людина, і мислитель, вільний од забобонів, а часом опанований ними, я часто буваю такою самою жінкою, що й вони, — і, звичайно, вони повинні були приймати мою наївність за цинізм, а чистоту думки — за розпусту. Наука була для них нудотою, жіноча млосність — кволістю. Через цю надмірну рухливість уяви, через це нещастя поетів,
93
