обробляти землю із шпагою на боці, бо він був родоначальник історичного роду, майже забутого в Оверні, прийшов до Парижу змагатися з дияволом. Одарований тією тонкістю, що робить південних людей Франції такими видатними, коли вона поєднується з енергією, він без особливої підтримки зумів посісти становище в самому серці влади. Революція незабаром знищила його багатство; та він зумів женитись на спадкоємиці значного роду і підчас імперії майже мав можливість відновити колишній блиск нашого дому. Реставрація, яка повернула матері значні маєтки, розорила батька. Купивши колись кілька маєтків, що їх роздавав імператор своїм генералам по чужих землях, він бився десять років з ліквідаторами й дипломатами, з пруськими й баварськими судами, щоб закріпити суперечні землі цими нещасними обдарованнями. Батько закинув мене в запутаний лабіринт цього величезного процесу, від якого залежала наша будучина. Нам могли присудити відновлення доходів і відшкодування за лісні зруби з 1814 до 1817 років; в цьому разі майна матери навряд чи вистачало б, щоб урятувати честь нашого імени. Отже, в той день, коли батько, здавалось, до деякої міри мене емансипував, я опинився під найогидливішим ярмом. Я мусив був битись, як на бойвищі, працювати і день, і ніч, одвідувати державних людей, намагатися вплинути на їхнє релігійне почуття, спробувати їх зацікавити нашою справою, обворожити їх самих, їхніх жінок, льокаїв, собак і разом приховувати цю жахливу професію чарівними формами, приємними жартами. Я зрозумів усі скорботи, які зсушили батька. Мало не рік я провадив таке життя світської людини, — воно було зовні спокійне, але в легковажності його я намагався звязатися з впливовими родичами чи з корисними
87
