ланцюгами, потім найнадзвичайніші явища сна облягали їх так дуже, що вони мали гру цієї оргії за примхи кошмару, де рух бездушний, де крики не долітають до вуха. В цей час близький до господаря слуга повів його до передпокою і сказав йому на вухо:
— Пане, всі сусіди висунулись у вікна і скаржаться на гармидер!
— Якщо вони бояться так гармидару, то хіба вони не можуть розстелити перед дверима соломи? — крикнув Тайєфер.
Рафаель раптом зареготав так дуже й несвоєчасно, що його друг спитав про причину такої радости.
— Тобі важко зрозуміти мене, — відповів той.
— Насамперед треба признатись тобі, що ви спинили мене на набережній Вольтера тоді, як я збирався кинутися в Сену. Ти, без сумніву, захочеш узнати, чому я хотів померти. Та коли я додам, що недавно через казкову випадковість перед моїми очима зосередились найпоетичніші руїни матеріяльного світу завдяки символистичному тлумаченню людської мудрости, а тепер уламки всіх розумових скарбів, які ми знищували за столом, привели до цих двох жінок, цих яскравих і оригінальних зразків безумних, наша глибока безжурність до людей і речей була за перехід яскраво обарвлених до картин, діяметрально протилежних двох систем існування, — чи більше ти мене зрозумієш? Коли б ти не був п'яний, ти б, може, побачив у цім цілий філософський трактат.
— А ти якби не лежав обома ногами на цій прекрасній Акіліні, що її хропіння нагадує бурю, яка ось-ось станеться, — відповів Еміль, що сам забавлявся, накручуючи й розкручуючи волосся Евфразії, не усвідомлюючи добре цієї невинної розваги, — ти б почервонів
77
