але тільки тоді, коли між собою і смертю вона не бачить нічого, крім свого останнього екю“.
Ввечері в гральних домах поезія тільки вульґарна, але її вплив забезпечено, як кривавої драми. Залі, наповнено глядачами й грачами, бідними старцями, що тиняються там, щоб зігрітись, збентеженими обличчями, оргіями, початими серед вина і ладними закінчитись у Сені. Коли пристрасть б'є через край, то численна кількість дієвих осіб заважає вам споглядати демона гри віч-на-віч. Вечір — це справжній номер ансамблю, де кричить вся трупа, де кожен інструмент оркестри виводить свою фразу. Ви побачили б там багато людей статечних, що приходять сюди шукати розваг і оплачують їх, як задоволення з вистави, з ласощів, як заплатили б, коли б пішли до мансарди купити пекучий жаль на три місяці. Але чи розумієте ви, скільки мусить бути маріння, могутности в людській душі, що чекає відкриття кубла? Між ранковим грачем і грачем вечірнім є ріжниця, як між неуважним чоловіком і коханцем, що завмирає під вікнами своєї красуні. Вранці приходить тільки тремтлива пристрасть та злидні в усьому своєму неприхованому жасі. Цього моменту ви можете захоплюватись справжнім грачем, грачем, який не їв, не спав, не жив, не думав; його так побив бич раз-у-раз подвоюваних ставок, він так вистраждався, вимучився поставити trente-et-quarente. Цієї проклятої години ви зустрічаєте очі, яких спокій вас лякає; обличчя, які вас притягають; погляди, що підіймають і зажирають карти. Тому гральні будинки бувають чудесні тільки підчас відкриття своїх сеансів. Коли в Еспанії є свої бої биків, коли Рим мав своїх гладіяторів, то Париж гордиться своїм Пале-Роялем, якого дратівливі
5
