Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/68

Цю сторінку схвалено

протиставлені одна одній, невтралізуються, даючи всю владу цивілізації, грандіозній цариці, яка заміняє короля, цю стародавню й жахливу постать, щось вроді видуманої долі, що її створила людина між собою і небом. Перед лицем таких довершених тварин атеїзм — це ніби кістяк, який не може нічого народити. Що ти скажеш на це?

— Я думаю про потоки крови, розлиті комунізмом, — сказав холодно Еміль. — Він узяв наші жили й наші серця, щоб зробити щось вроді потопу. Але однаково! Всяка вдумлива людина мусить іти під знаменем Христа. Він один освітив перемогу розуму над матерією, він один поетично відкрив нам проміжний світ, що відокремлює нас од бога.

— Ти думаєш? — спитав Рафаель, звертаючись до нього з невиразно п'яною посмішкою. — Ну, так, щоб не скомпрометувати себе, проголосимо славетний тост: „Diis ignotis“.

І вони осушили свої келихи, повні науки, світильного газу, пахощів, поезії й невіри.

— Коли панове захочуть до салону, то їх чекає кава, — сказав метр д'отель.

В цей час майже всі гості борсалися серед тих чарівних пелюшок, коли гасне світло розуму, коли тіло звільняється від свого тирана й віддається несамовитим радощам свободи. Одні, що досягли апогея пияцтва, залишились похмурі і напружено намагались вловити думку, що ствердила б їхнє власне існування; инші, заглиблені в маразм через важке травління, не визнавали руху. Безстрашні промовці ще казали сплутані промови, зміст яких тікав від них самих. Кілька приповісток почулось, як шум механізму, що виконує штучне й бездушне життя. Мовчання і гармидер чудно поєднувались. Проте,

66