вам більше, ніж ви самому собі: ви, ваше майно, ваш капелюш, ваша палиця і ваш плащ віддано грі. Коли ви виходитимете, гра вам доведе жорстокою епіграмою на ділі, що вона вам залишає дещо, повертаючи ваші речі. Однак, коли у вас є новий костюм, ви переконаєтесь на своїй шкурі, що треба зробити собі костюм грача.
Недомисл, що його виявив молодик, коли він одержав номеровану фішку в обмін на капелюш з крисами, на щастя, трохи стертими, показував досить невинну ще душу; тому дідок, що, без сумніву, з молодих літ зацвів у кипучих насолодах грачів, кинув на нього тьмяний і холодний погляд, в якому філософ побачив би злигоди лікарні, блукання збіднілих людей, протоколи на цілий натовп вчаділих, довічні каторжні роботи, заслання на Ґазакоалько. Цей чоловік, якого довге побіліле обличчя живилось тільки клейкими супами Дарсе, являв собою блідий образ пристрасти, доведеної до найпростішого вигляду. Слід страждань був у його зморшках; він, мабуть, програвав свої мізерні заробітки в той день, коли одержував. Він, як шкапа, на яку вже не впливають удари батога, ні від чого не здригав; глухі стогнання грачів, що виходили збіднілі, їхні німі прокльони та безпорадні погляди завжди знаходили його нечулим. Це було втілення гри. Коли б цей молодик подивився на цього сумного цербера, то, може б, він сказав собі: „В цім серці нема нічого, крім гри в карти“. Незнайомий не послухав цієї живої поради, без сумніву, поставленої тут богом, що містить огиду біля дверей лихих місць. Він рішуче ввійшов до залі, де дзвін золота сліпив почуття в найвищій жадобі. Цього молодика вштовхнула сюди, мабуть, найлогічніша з усіх красномовних фраз Жан-Жака Руссо, якої сумний зміст, я гадаю, такий: „Я думаю, що людина піде на гру,
4
