— Хто балака про смерть?… Не жартуйте; в мене дядько!..
— Ви, без сумніву, смиренно перенесете цю втрату?
— І запитувати нічого!
— Послухайте мене, панове!.. Спосіб забити свого дядька. Тихше (слухайте, слухайте!). Майте спочатку дядю огрядного, гладкого, років семидесяти; принаймні, це найкращі дяді (сенсація). Примусьте його поїсти з якого-небудь приводу пиріг із ситою печінкою.
— Еге-ге!.. мій дядя високий, сухорлявий, скнара й тверезий!
— Ат, ці дядьки — страховища, що зловживають життям.
— Далі, — сказав чоловік з дядями, продовжуючи, — повідоміть його підчас травління про крах його банкіра.
— А якщо він встоїть?
— Підсуньте йому гарненьку дівчинку.
— А коли він… — сказав той, роблючи жест заперечення.
— Тоді це — не дядя… Дядя, по своїй суті, жартівливий.
— Голос Малібрана втратив дві ноти.
— Ні, пане!
— Так, добродію!
— Ого! І так, і ні! Чи не правда, ця історія всіх міркувань — релігійних, політичних і літературних: людина — це блазень, що танцює над прірвою.
— Послухати вас, так я дурень.
— Навпаки, це тому, що ви мене не розумієте.
— Освіта — красива нісенітниця. Пан Гейнефеттермах нараховує понад мільярд надрукованих томів, а життя людини не дозволяє прочитати з них і півтораста тисяч.
57
