Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/51

Цю сторінку схвалено

освітити бесіду химерним блиском, який, як діямантові іскри, не дає ні тепла, ні світла. Кілька чоловіків з парадоксами, що нишком сміються з тих, що почувають захоплення чи зневагу до людей або речей, вже провадили свою обопільно гостру політику, за допомогою якої вони роблять змови проти всіх систем, не стаючи на бік жодної. Суддя, який не дивується нічому і сякається серед калатини в театрі Буфф, кричить там „браво!“ раніш за всіх і сперечається з усіма, хто забрав заздалегідь його думку, теж був тут, намагаючись придбати собі словечка дотепних людей. Між цими гостями п'ятеро мали майбутність, з десяток повинні були досягти слави, достатньої на їхнє життя, що ж до инших… — вони могли, як усі посередності, сказати собі славетну брехню Луї XVIII: єднання й забуття. Амфітріон виявляв веселу затурбованість людини, що витрачає дві тисячі екю. Раз-у-раз його очі зверталися нетерпляче до дверей салону, називаючи того з гостей, що примушував себе чекати. Незабаром з'явився товстий маленький чоловічок, якого зустріли з улесливим гамором. Це був нотар, який сьогодні вранці заснував газету. Льокай, одягнений в чорне, одчинив двері великої їдальні, куди пішов кожен без церемоній шукати своє місце біля величезного столу. Раніше, ніж покинути салон, Рафаель кинув на нього останній погляд. Його бажання, звичайно, здійснилось у всій повноті. Шовк, золото прикрашали апартаменти. Од багатих канделябрів з численними свічками блистіли найменші позолочені фризи, тендітні вироби з бронзи і пишні барви меблі.

Рідкі квіти бамбуку в особливих жардиньєрках, артистично збудованих, розливали солодкі пахощі. Все, навіть драпування, дихало витворністю без претенсій;

49