подумайте про себе, — додала вона. — Кілька молодиків хочуть вас прогнати з вод і обіцяли викликати вас на дуель, примусити вас битись.
Голос старої дами пролунав у далені.
— Пані, моя подяка… — сказав маркіз.
Його захисниця вже зникла, почувши голос своєї господині, яка знову верещала на скелях.
— Сердечна дівчина. Нещасні розуміють і допомагають один одному, — подумав Рафаель, сідаючи біля стобура дерева.
Ключ до всіх наук — це безперечно знак запитання; більшості великих одкрить ми завдячені слову: „як?“ І, може, життьова мудрість полягає в тому, щоб питати себе з кожного приводу: „чому?“ Але це штучне передчуття руйнує, мабуть, наші ілюзії. Тому і Валентен, взявши, без якоїсь гадки про філософію, добрий вчинок старої діви за тему своїх мандрівних думок, побачив, що в ньому повно жовчі.
— В тім, що мене кохає компаньйонка, нема нічого надзвичайного: мені двадцять сім років, я маю титул і двісті тисяч ліврів ренти. Але ж її господиня, яка боїться води гірше за кішок, провезла її на човні повз мене, це ж дивно й чудно! Невже ці жінки, що приїхали до Савойї, щоб спати ховрашками і опівдні питати про ранок, встали сьогодні о восьмій годині, щоб випадково стрінутись, ганяючись за мною.
Незабаром стара діва із своєю сорокалітньою невинністю знов стала в його очах образом штучного й дражливого світу, образом дрібної хитрости, невдалої змови, хитро сплетеної інтриги попа чи жінки. Чи буде дуель байкою, чи його хотіли тільки налякати? Ці дрібні душі, обридливі й метушливі, як мухи, зуміли зачепити в нього самолюбство, збудити гордощі, зворушити
