перед величезною дією сили, що безперестанно її стискуватиме. Спосіб вводити постійно воду через рурку — це для механіки дурниця, також як спосіб передавати енергію рідкої маси на платівки. Двох поршнів і кількох клапанів досить для цього. Чи розумієте ви, любий мій, — сказав він, беручи за руку Валентена, — що навряд чи існує речовина, що не розтягнеться, коли покласти між двома необмеженими силами опору.
— Як? Автор „Листів із провінції“ винайшов… — скрикнув Рафаель.
— Він один, пане. Механіка не знає нічого простішого й прекраснішого. Протилежний принцип — здатність до поширення води — створив парову машину. Але вода поширюється тільки до певної міри, в той час як її здатність не стискуватись до деякої міри сила негативна, неминуче безкінечна.
— Коли ця шкура розтягнеться, я вам обіцяю збудувати колосальну статую Блезу Паскалю, заснувати премію в сто тисяч франків за найкращу проблему механіки, розвязану за десятилітній період, дати придане вашим сестрам у других, у третіх, нарешті — збудувати шпиталь для математиків, що збожеволіли чи збідніли.
— Це було б дуже корисно, — відповів Планшетт. — Шановний пане, — продовжував він спокійно, як людина, що живе в розумовій сфері, — ми підемо завтра до Шпіхгальтера. Цей видатний механик щойно зробив, за моїм планом, вдосконалену машину, за допомогою якої дитина може тримати тисячу оберемків сіна в своїм капелюші.
— До завтрього, пане!
— До завтрього!
— Говоріть мені про механіку, — скрикнув Рафаель. — Хіба це не найчудесніша з усіх наук! Той із своїми
