що цілими днями смокчуть згаслу сигару чи приходять до салону, забувши, як слід застібнути ґудзики. Але несподівано, після довгочасного міряння порожнечі чи накидання іксів під Aa — Gg, їм щастить розібрати якийсь природний закон чи розкласти найпростіший з елементів, — і раптом натовп дивується з нової машини чи возика, що дивно стає із звичайної структури його. Скромний учений посміхається, кажучи своїм прихильникам: „Що ж я таке зробив? — Нічого! Людина не винаходить сили, — вона нею керує. І наука полягає в наслідуванні природи“.
Рафаель найшов механика, — той стояв міцно на обох ногах, як повішений, що щойно зірвався із шибениці. Планшетт стежив за агатовою кулькою, що каталась по колі сонячного годинника, чекаючи, поки вона спиниться. Сердечний професор не мав ні ордену, ні пенсії, бо не вмів яскраво обарвлювати свої вирахунки. Щасливий з того, що живе, він, висліджуючи одкриття, не думав ні про славу, ні про світ, ні про себе самого і жив наукою для науки.
— Цього не збагнути! — скрикнув він. — Ах, пане, — сказав він далі, помітивши Рафаеля, — я ваш слуга. Як ся має ваша матінка?.. Одвідайте мою дружину.
„Однак і я міг би жити так само“, подумав Рафаель, що одігнав од ученого мрії, попросивши в нього якого-будь засобу вплинути на поданий йому талісман.
— Хоч ви, може, і посмієтесь з моєї легковажности, пане, — сказав маркіз наприкінці. — Але я не критимусь ні з чим. Ця шкура, мені здається, має таку силу опору, якого ніщо не переможе.
— Пане, — сказав Планшетт, — світські люди дивляться на науку досить легковажно; всі вони нам кажуть приблизно те саме, що один франт сказав Ляляндові,
