куртизанок, приписували чесноту простим священикам. Він побачив завоювання Олександра — в камеї, вбивство Пізарро — в аркебузі з ґнотом, нестримні, кипучі, жорстокі, релігійні війни — на дні шолому. Потім сміхотливі образи лицарства виткались на міланській чудово оздобленій і одшліфованій зброї; під забралом шолому ніби блистіли очі паладина.
Цей океан меблі, винаходів, мод, витворів, руїн складав для нього безкінечну поему. Форми, барви, думки — все оживало тут, але нічого повного не давалось душі. Поет мусив був закінчувати ці ескізи великого художника, що створив цю безмірну палітру, де численні події людського життя були накидані в достатку і з зневагою. Заволодівши цілим світом, подивившись на всі країни, віки, царювання, молодик повернувся до окремих істот. Він знову втілився, заволодів деталями, одкидаючи життя народів, що було надто гнітюче для однієї людини.
Там спала воскова дитина, врятована з музею Рюїша; ця чарівна істота нагадувала йому радощі дитинства. Побачивши чарівничу дівочу пов'язку якоїсь молодої таїтянки, його палка уява малювала просте життя серед природи, цнотливу оголеність справжньої соромливости, насолоду з лінощів, що так властива людині, — всю спокійну долю на березі свіжого і мрійливого струмка, під банановим деревом, що само дарує смачну манну. Він несподівано ставав корсаром і огортався грізною поезією Лари, відразу захопившись перламутровим кольором тисячі ракушок, виглядом якихось коралів, що пахли куширем, морською травою і ураганами Атлантики. Він забував морську метушню, захоплюючись тонкими мініятюрами, блакитними й золотими арабесками, що багато оздобляли коштовний
21
