завжди запряжені: кучер сидить ні до чого неподібно з батогом у руці, як ви бачите. Одного вечора після обід пан їде сам до Опери, другого до італій… та ні, він ще не був у італійців, я тільки вчора добув ложу. Якраз об одинадцятій годині він вертається лягати спати. Вдень, на дозвіллі, він нічого не робить, — він читає й читає, завжди… як бачите, в нього щось є на думці. Мені наказано читати перед ними Книготорговельний Журнал, щоб накуповувати нових книг, як тільки вони виходять, — він їх находить на своєму каміні. Я маю наказ що-години заходити до нього, щоб доглядати за огнем, за всім, і дбати, щоб усе було в нього. Він мені дав маленьку книжечку, щоб я вивчив все в ній на пам'ять, — там записано всі мої обов'язки… справжній тобі катехизис! Влітку я повинен кригою підтримувати однаково свіжу температуру і завжди, в усяку пору, ставити нові квітки. Він багатий!
Він може витрачати тисячу франків на день, він може вдоволити всі прихми. Він довго не мав потрібного, бідний хлопчик! Він не мучить нікого, він добрий, як гарний хліб, він ніколи не скаже і слова, — та щоб, до прикладу, була тиша скрізь і в домі і в саду. Словом, моєму господареві нічого забажати, — все йде за міркою, все на очах і recta. І він має рацію: коли прислугу не тримати в руках, то все піде шкереберть. Я йому говорю про все, що треба зробити, і він мене слухає. Ви не повірите, до чого це він довів. Його апартаменти розташовані — е… е… як це? — ага, амфіладою! Ну, так ось, він одчиняє, припустімо, двері до своєї спальні чи до кабінету: грюк! — і всі двері одчиняються сами собою, — механізм такий. Тоді він може прогулятися з одного кінця дома до другого,
