баремські[1] догани й брудне неуцтво. Борг — це твір уяви: вони його не розуміють. Душевні поривання захоплюють, покоряють честь винуватця, а ніщо ж велике не покоряє, ніщо ж великодушне не керує тими, що живуть серед грошей, і нічого не знають, крім грошей. Я почував жах до грошей, — нарешті, мій вексель може перетворитись на старого чесного чоловіка, в якого велика родина. Я, мабуть, буду винний якійсь воскреслій картині Ґреза, якомусь паралітику, оточеному дітьми, якійсь удові салдата, — всі вони простягатимуть до мене з благанням руки. Жахливі кредитори! З ними доводиться разом плакати, коли ми заплатимо їм, то муситимо й допомагати. Напередодні терміну виплати я ліг спати так удавано байдуже, як ті люди, що сплять і перед скаранням, і перед дуеллю, — їх завжди заколихують зрадливі події — та коли я прокинувся, коли я став байдужий і почув, що моя душа в портфелі банкіра, в реєстрах, записана червоним чорнилом, то мої борги стали виплигувати звідусіль, як коники — вони були й у дзиґарях, і в фотелях, заїнкрустувались і в меблі, якою я користався з найбільшою насолодою. Я став жертвою гарпій із Шатле; цих плохих матеріяльних рабів одійме у мене посильний і грубо кине їх на майдан. Ах, мій скарб був ще мною. Сонетка кімнати одкликалась у моєму серці; вона била мене, як короля, в голову. Це була мука, але не було того неба, що за це нагороджує. Для великодушної людини борг — пекло, та це пекло з судебними приставами, з діловими агентами. Незаплачений борг — це ганьба, це біль до шахрайства, і — найгірше — це брехня. Це початок злочину, це він же збирає дошки для
183
- ↑ Баррем — славетній рахівник XVII віку.
