Я згадав, скільки разів я був нечемний, і вирішив, що графиня чудесна. Тільки з своєї волі я був мерзотник, який ще не досить страждав і вбачав в її поблажності терплячу милосердність кохання.
— Не будемо так поспішати, — сказав мені обережний гасконець. — Федора прониклива, як усі глибоко егоїстичні жінки; вона, може, подумала так про тебе тільки в той момент, коли ти бачив у ній тільки багатство й розкоші, бо, не зважаючи на твою спритність, вона, мабуть, прочитала це в твоїй душі. Вона сама не досить щира, щоб пробачити хоч найменше прикидання. Я гадаю, — додав він, — що поставив тебе на поганий шлях. Дарма, що в неї тонкий розум і маніри, вона мені здається дуже владною, як усі жінки, що сприймають насолоди тільки розумом. Для неї щастя цілком полягає в життьовій благопристойності, в публічних вдоволеннях; в неї почуття — тільки роля; вона завдала б тобі нещастя і зробила б з тебе свого першого льокая…
Растіньяк говорив до глухого. Я спинив його, виклавши йому з удаваною веселістю свій фінансовий стан.
— Вчора ввечері, — відповів він, — мені дуже не везло, і я витратив усі гроші, що були в мене. Коли б не було такої гидкої невдачі, я б охоче поділився з тобою своїм гаманцем. Проте, ходімо снідати в кабаре, може, устриці, нам дадуть гарну пораду.
Він одягся, наказав запрягти тільбюрі: потім, як два мільйонери, ми під'їхали до Cafè de Paris, ми були зухвалі, як ті сміливі спекулянти, що живуть капіталами в уяві. Цей чортів гасконець вільністю своїх манір і спокійним апломбом соромив мене. Коли ми пили каву, закінчивши вишуканий і добре обдуманий сніданок, Растіньяк, що хитав головою цілій масі молодиків, які
136
