тією затишною сердечністю, що хоч і не знищує горя, але приборкує, заколихує й притупляє його. Поліна провидлівіша, ніж мати, дивилась на мене з турботою; її розумні очі ніби вгадували моє життя й мою будучину. Я, нахиливши голову, подякував матері й дочці.
Потім я вийшов, боячись надміру зворушити себе. Коли я опинився сам, під своїм дахом, я поринув у своє нещастя. Моя фатальна уява стала малювати мені тисячу нездійсненних проєктів і продиктувала мені неможливе вирішення. Коли чоловік блукає по руїнах своєї фортуни, то він дещо знаходить. Але я був у порожнечі. Ах, мій любий, ми дуже легко обвинувачуємо злидні. Будьмо поблажливі до впливу найсильнішого з усіх соціяльних „розчинників“. Там, де панують злидні, більше не існує сорому злочинів, чесности, розуму. В мене тоді не було ні думок, ні сили, як у молодої дівчини, що стала навколюшки перед тигром. Чоловік без жаги й без грошей — пан над собою, але той нещасний, що закохався, не належить собі і не може себе вбити. Кохання дає нам своєрідну релігійність до самого себе, — ми шануємо в собі инше життя; воно стає найжахливішим нещастям, нещастям разом з надією, що засуджує нас терпіти муки. Я заснув з думкою піти другого дня до Растіньяка й повідомити його про дивне вирішення Федори.
— Ага, — сказав Растіньяк, бачачи, що я о дев'ятій годині входжу до нього, — я знаю, що тебе привело. Тебе, мабуть, виставила Федора. Деякі добрі душі, що ревнують до твоєї влади над графинею, вже роздзвонили про ваш шлюб. Один бог зна, які безумства приписували тобі твої суперники та як вони на тебе брехали.
— Тепер ясно! — скрикнув я.
