Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/121

Цю сторінку схвалено

постаті. Треба було такої уважної спостережливости, як моя, щоб одкрити в цій натурі прикмети хтивої долі. Щоб ясніш висловити мою думку, в Федорі було дві жінки, може, навіть відокремлених тільки бюстом: одна холодна, і тільки голова її здавалась закоханою; раніше, як спинити очі на якомусь чоловікові, вона підготовляла свій погляд, немов у ній самій відбувалося щось таємниче. Ви б сказали, що проходила конвульсія по її блискучих очах. Словом, або моя наука була недовершена — і я мусив ще багато одкрити таємниць у моральному світі, або ж графиня мала чудесну душу, почуття і прояви якої надавали їй тієї чарівности, що покоряє й заворожує нас, — це вплив чисто моральний і через те могутніший, бо він погоджується із прагненням і бажанням. Я вийшов полонений, спокушений цією жінкою, п'яний з її розкошів, зворушений усім, що моє серце мало шляхетного, порочного, гарного й поганого. Почуваючи себе таким схвильованим, бадьорим, збудженим, я, здавалось, розумів потяг, що приваблював туди цих артистів, дипломатів, людей влади, біржовиків, підбитих толем, як і їхні каси; без сумніву, вони приходили до цієї жінки шукати безумного хвилювання, що й у мені струсило всю силу істоти, підігнало кров у найменшій жилці, роздратувало найменший нерв і зворушило мозок. Вона не віддалась нікому, щоб зберегти їх усіх. Жінка буває кокеткою, поки не любить.

— Може, — сказав я Растіньякові, — вона була заміжня чи її продали якомусь старому, і спогад про перші ночі і тепер викликає в неї жах до кохання.

Я вернувся пішки з передмістя Сен-Оноре, де живе Федора. Між її готелем і вулицею Кордьє лежить майже ввесь Париж; дорога мені здалась короткою, а проте

119