карти і, здавалось, бажав щастя останньому відвідувачеві. Кожен хотів бачити останню сцену шляхетного життя в долі цієї монетки.
Очі, спинені на обридливих шматках картону, заблистіли, але, не зважаючи на увагу, з якою вони дивились то на молодика, то на карти, вони не могли вловити ні найменшої відзнаки хвилювання на його холодному, покірному обличчі.
— Червоне, пара, пас! — вимовив офіційно круп'є.
Якесь глухе хрипіння вирвалось з грудей італійця, коли він побачив, як падають один за одним банкноти, що їх кидав до нього круп'є. А молодик зрозумів свою катастрофу тільки в той момент, коли лопаточка простяглась за його останнім наполеондором. Слонова кістка сухо стукнулась об монету, що хутко, як стріла, приєдналась до купи золота перед касою. Незнайомий тихо заплющив очі. Губи йому побіліли, але він швидко розплющив повіки; вуста стали знову коралового кольору, він напустив на себе вигляд англійця, для якого життя вже більш не має таємниць, і зник, не випрошуючи втішення тим поглядом, які дуже часто кидають з розпачу на глядачів грачі. Скільки подій і скільки речей протягом однієї секунди зосереджуються в одному ударі кістки!
— От, мабуть, його останній набій, — сказав, посміхаючись, круп'є після моменту мовчанки, підчас якої він тримав цю золоту монету між великим і вказівним пальцем для показу присутнім.
— Це жертва кулі, що кинеться в річку, — відповів один із постійних відвідувачів, оглянувши грачів, що знали один одного.
— Хай собі! — вигукнув льокай, виймаючи понюшку тютюну.
10
