Я побачив жінку, приблизно років сорока двох, середнього росту, одягнену в біле, її оточувало коло чоловіків. Вона тримала віяло з пір'я. Побачивши Растіньяка, вона встала, підійшла до нас, граційно всміхнулася, сказала мені мелодійним голосом комплімент, без сумніву — заготовлений раніше; наш друг рекомендував мене, як талановиту людину; через його спритність та його гасконський патос мені зроблено гарний прийом. До мене ставились особливо уважно, це мене засоромило, але Растіньяк, на щастя, забалакав про мою скромність. Я зустрів тут учених, літераторів, колишніх міністрів, пера Франції. Розмова відновилася через якийсь час після мого приходу, і, почуваючи, що я мушу підтримати свою репутацію, я набрався сміливости; потім, не зловживаючи словом, коли його мені дали, я намагався зрезюмувати суперечки більш-менш їдкими, глибокими й дотепними зауваженнями. Я справив деяку сенсацію. В тисячний раз за своє життя Растіньяк був пророк. Коли зібралось досить людей, щоб кожен став знову вільний, мій проводар взяв мене під руку, і ми стали прогулюватись по апартаментах.
— Не роби вигляду, що ти дуже захоплений графинею, — сказав мені він, — а то вона одгадає, чого ти прийшов.
Салони були мебльовані з особливим смаком. Я побачив тут добірні картини. Кожна оббивка, прикраса, форма меблі, найменше оздоблення не суперечило задумі. В готичному будуарі, якого двері були сховані за вишитими гардинами, тканини, дзиґарі, малюнок килиму — все було готичне; плафон, складений з коричневих сволоків з різьбленням, вражав око приємними і оригінальними опуклостями; дерев'яні прикраси були художньої роботи; ніщо не порушувало загального
115
