її палкі насолоди. Вранці в мене не було сили витримати катування довгого чекання вечора, я взяв на прокат роман і цілий день читав, поклавши собі в такий спосіб думати чи міряти час. І коли читав, то ім'я Федора лунало, як той звук, що в далечині: він не хвилює вас, а просто чується. Я, на щастя, мав ще досить порядний чорний фрак і білий жилет і потім од усього мого багатства в мене залишилось тридцять франків, які я розсипав серед свого мотлоху в ящиках, щоб поставити між монетою в сто су і своїми фантазіями колючий бар'єр питань і випадків кругосвітньої мандрівки по моїй кімнаті. Вбираючись, я розшукав свій скарб в океані паперів. Може, ти зрозумієш, якого мені багатства коштували рукавички і мій фіякр, коли в мене рідко була дзвінка монета, — вони забрали мій хліб за цілий місяць, але ж у нас завжди знаходяться гроші на наші примхи. Ми сперечаємось тільки про ціну корисних і потрібних речей. Ми, розкидаючи безтурботно золото танцюристкам, торгуємося з робітником, дарма що його голодна родина чекає оплати рахунку. Скільки є на світі людей, що в них фрак на сто франків, діямант на головці палиці і які, проте, обідають за двадцять п'ять су. Очевидно, ми ніколи не купуємо собі дорогою ціною вдоволення пустославности. Растіньяк, акуратний у своєму побаченні, посміхнувся з моєї метаморфози і став жартувати зі мною. Та, йдучи до графині, він давав мені милостиві поради, як поводитися з нею; він змалював її скупою, пустославною й незвичайною. Але скупа вона була з пишністю, пустославна — з простотою, незвичайна — з добродушністю.
— Ти знаєш мій обов'язок, — сказав він мені, — і знаєш, скільки б я втратив, перемінивши своє кохання. Спостерігаючи Федору, я був безкорисний і байдужий; мої
113
