не зробиш ніколи. Я здатний до всього і не годжусь ні на що; я ледачий, як омар, і я досягну всього. Я скрізь розсипаюсь, я проштовхуюсь — мені дають місце; я вихваляюсь — мені вірять, я роблю борги — їх оплачують. Шахрайство — це політична система. Життя людини, що проїдає своє багатство, часто стає спекуляцією; чоловік вміщує свої капітали в друзів, в насолоди, в заступників, в знайомства. Хіба негоціянт важить мільйонами? Якісь двадцять років він не спить, не п'є, не розважається, висушує свій мільйон, примушує його блукати по всій Европі, нудьгує, віддається всім демонам, які видумала людина, а потім — ліквідація, які я бачив, залишає його без єдиного су, без імени, без друга. А гультяєві живеться добре, — в нього бігають коники! Коли випадково він і втрачає свої капітали, то має шанс одержати посаду головного інспектора, вигідно одружитися, стати причетним до міністра, посла. Він має ще друзів, репутацію і в нього завжди є гроші. Знаючи пружини світу, він натискує їх на свою користь. Чи не правда, що ця система логічна? Чи я, може, божевільний? Чи не тут полягає мораль комедії, що розігрується що-дня в світі? Твій твір закінчено, — знову забалакав він після павзи, — в тебе величезний талант. Ну, так ти підходиш до мого вихідного пункту. Треба тепер, щоб ти сам мав успіх, — це надійніше. Ти ввійдеш у спілку з партіями, завоюєш лідерів, я ж хочу ввійти в половину твоєї слави, я буду золотарем, що вправить діяманти в твою корону… Для початку будь тут завтра ввечері. Я тебе представлю в одному домі, куди ходить увесь Париж, наш Париж, Париж красунів, людей з мільйонами, знаменитостей, — словом, людей, які говорять золоті слова, як Златоуст. Коли ці люди всиновлять книгу, то вона стане модною: коли вона, справді, гарна, вони, сами того не знаючи,
111