вперед до того становища, до якого підходжу. Взнай лише, мій любий друже, що, не маючи коханки, я жив з великою думкою, з мрією, з брехнею, в яку спочатку, більш або менш, ми всі віримо. Тепер я глузую з себе, з цього „я“, що вже не може бути святе й високохмарне, що не може більше існувати. Суспільство, світ, наші звичаї, наші права, коли я все це близько роздивився, то мені одкрилась небезпека такої простодушної віри й непотрібність такої старанної праці. Ці початкові запаси не годяться для честолюбця. Хай буде легкий багаж у того, хто гониться за фортуною. Помилка вищих натур полягає в тім, що вони марнують свої молоді роки на те, щоб стати гідними милостей. В той час як бідняки збирають скарби, сили й знання, щоб нести без труднощів тягар влади, яка од них тікає, — інтригани, багаті на слова і позбавлені думок, кидаються туди й сюди, приголомшують дурнів і входять у довіру півдурня: одні вивчають, другі врочисто йдуть, одні скромні, другі, завзяті. Геніяльний чоловік ховає свою гордість, а інтриган її підіймає, бо мусить свого досягти. Люди влади так дуже потребують того, щоб повірити готовим заслугам, сміливому талантові, що справжньому вченому, було б по-дитячому сподіватись людської нагороди. Я, звичайно, не думаю перефразовувати загальні місця про чесноту, про ту пісню пісень, що її вічно співають для невизнаних геніїв: я хочу логічно виявити причину справжніх успіхів, що їх досягають пересічні люди. Та… навчання має таку ж саму матерню чесноту, що, може, це злочин вимагати од нього инших нагород, крім чистих і ніжних радощів, якими воно живить своїх дітей. Я згадую, що иноді весело розмочував свій хліб у молоці, сидячи біля вікна і вдихаючи свіже повітря в той час, як очі
98
