Досить часто навіть, коли погода гарна, він пропонує мені встати і йти до лісу.
— До лісу об такій порі? Виходить, у тебе таке мале помешкання, що йому не вистачає своєї кімнати, своїх віталень, і він мусить тікати, щоб… Але то для того, щоб ти застудилася, цей негідник пропонує тобі ці прогулянки. Він хоче здихатися тебе. Чи бачили коли, щоб статечна людина, маючи спокійну торгівлю, бігала отак, наче перевертень?
— Алеж, мамо, ви цього зовсім не розумієте, для розвитку таланту йому потрібний надпорив. Він дуже любить сцени, що…
— От я поважу йому сцену! — скрикнула пані Гійом, уриваючи дочку. — Як ти хочеш жаліти таку людину? Перше, мені не подобається, що він п'є лише воду. Це нездорово. Чого йому гидкі жінки, коли вони їдять? Що за дивна манера! Він же божевільний. Те, що ти нам розповіла, просто неможливе. Людина не може поїхати з дому, не сказавши ні слова, і вернутися лише через десять днів. Він тобі казав, що був у Д'єппі й малював море. Хіба море малюють? Вуха в'януть його слухати.
Огюстіна розкрила рота, щоб боронити свого чоловіка, але пані Гійом наказала їй мовчати тим знаком руки, що, за колишньою звичкою, примусив дочку послухатись, а мати скрикнула сухим тоном.
— Послухай, не кажи мені більше про цю людину. Він ходив до церкви лише за тим, щоб бачити тебе й одружитись. Люди нерелігійні здатні на все. Хіба Гійом зважився б сховати від мене щонебудь, прожити три дні, не говоривши зо мною, а потім базікати, як крива сорока?
— Мамусю, ви дуже суворо судите вищих людей. Коли б їхні думки були подібні до думок інших людей, то не було б талановитих.
— То хай талановиті люди вдома сидять і не дружаться. Що?! Талановитий зробить свою дружину нещасною, і тому, що він талановитий, то це добре? Талант, талант! Не стільки й таланту треба, щоб кидатись з одної крайності в другу, як він, щоб не дозволяти людям і слова вимовити,
