чоловік до катастрофи, в якій не було нічого комерційного, вона скрикнула:
— Справді, пане, ви дуже легкодухі з вашими дочками, але…
Гуркіт екіпажу, що затих коло воріт, раптом спинив догану, якої старий купець уже начувався. За хвилину в кімнаті з'явилася пані Роген і, подивившись на цих трьох акторів домашньої сцени, промовила протекторським тоном:
— Я, кузино, все знаю.
Пані Роген мала одну хибу: вона гадала, що, як дружина паризького нотаря, може грати ролю чепурухи.
— Я все знаю, — сказала вона ще раз, — і прилетіла до Ноєвого ковчегу, як голубка з маслиновою галузкою. Цю алегорію я вичитала в «Генії христіанства»[1], — сказала вона, звертаючись до пані Гійом, — порівнення мусить сподобатись вам, кузино. Та чи знайте ви, що пан де-Соммерв'є чарівна людина? — додала вона, посміхаючись до Огюстіни. — Він подарував мені сьогодні вранці мого портрета, зробленого майстерною рукою. Він коштує найменше шість тисяч франків.
З цими словами вона злегка вдарила по плечі Гійома. Старий купець не міг стриматись, і на устах у нього з'явилася його звичайна широка посмішка.
— Я добре знаю пана де-Соммерв'є, — вела далі голубка. — Ось уже тижнів зо два він одвідує мої вечірки і є їх прикрасою. Він розповів мені всі свої нещастя і взяв мене за адвоката. З сьогоднішнього ранку я знаю, що він кохає Огюстіну і здобуде її. Ах, кузино, не хитайте головою на знак відмови! Знайте, що він буде бароном і що він дістав у Салоні ім'я кавалера ордену Почесного Легіону від самого імператора: Роген став у нього за нотаря і знає його справи. Так от, пан де-Соммерв'є маю добре майно, що дає йому дванадцять тисяч ліврів ренти. Чи знаєте ви, що тесть такої людини може стати мером своєї округи, наприклад? Хіба ви не бачили, як пан Дюпон зробився гра-
- ↑ Твір французького романтика-клерикала Шатобріана (перша половина XIX ст.).
