віком з уявою, вона вважає, що мусить зробити його щасливим, і не бачить нерівні між собою і ним. Для неї теперішнє є майбутнім. Коли другого дня батько й мати вернулися з Салону, їх сумні обличчя виявляли якесь розчарування. Поперше, художник зняв свої дві картини, а подруге, пані Гійом загубила свою кашемірову шаль. Дізнавшись, що картини зникли після її візиту до Салону, Огюстіна сприйняла це, як вияв тонкості почуття, а це завжди вміють оцінити жінки, майже інстинктивно.
Ранком, коли Теодора де-Соммерв'є, — таке було ім'я, що слава донесла до серця Огюстіни, — який повертався з балу, крамарчуки з «Пустуна-кота» покропили змилинами, він чекав появи своєї наівної подруги, яка не знала про його присутність. Двоє коханців бачилися тільки вчетверте після сцени в Салоні. Перешкоди, які ставив режим Гійомового дому для палкого характеру художника, надавали його почуттю до Огюстіни легко зрозумілої палкості. Як приступити до дівчини, що сидить у конторі між двома такими жінками, як Віржіні й пані Гійом? Як листуватися з нею, коли мати ніколи від неї не відходить? Умілий, як і всі закохані, вигадувати собі нещастя, Теодор уважав за свого соперника одного з продавців, а інших — за його помічників. Якби він і обминув стількох Аргусів[1], то зазнав би поразки від суворого погляду крамаря і пані Гійом. Скрізь перешкоди, скрізь розпач! Сила пристрасті перешкоджала молодому художникові знайти ту вмілу спритність, що у в'язнів і коханців здається останнім зусиллям розуму, розпаленого дикою потребою волі або вогнем кохання. Теодор бігав тоді по кварталу нестримно, як божевільний, начебто рух міг підказати йому якусь раду. Добре виснаживши свій розум, він надумав підкупити товстощоку служницю. Отже, вони встигли обмінятися кількома листами за два тижні після нещасного ранку, коли Гійом і Теодор так добре оглянули одне одного. Тепер закохані умовились бачитися певними годинами дня й неділями в Сен-Ле на обідні та вечірні. Огюстіна надіслала своєму любому Тео-
- ↑ Міфічний стоокий і всевидющий герой.
