Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/419

щоб дати точний звіт про зовнішні події, як і про почуття, треба вернутися на кілька місяців раніш від тої сцени, якою починаються це оповідання. Уже смеркалося, коли якийсь молодик проходив повз темну крамницю «Пустуна-кота» і спинився на хвилину, розглядаючи картину. Кожен художник полюбувався б з неї. Крамниця, ще неосвітлена, утворювала чорне тло, на якому видно було крамареву їдальню. Лампа розливала в ній жовте світло, що надає такої краси картинам голландської школи. Сніжнобіла білизна, срібло, кришталь утворювали блискучі аксесуари, ще більше прикрашаючи яскраву протилежність між темрявою і світлом. Постать господаря, його дружини, обличчя крамарчуків, чисті риси лиця в Огюстіни, від якої за два кроки сиділа гладка повнощока дівчина, становили разом таку цікаву групу, голови ці були такі оригінальні, кожен характер виявлявся так щиро, спокій, тиша і скромність життя цієї родини почувались так глибоко, що в митця, звиклого змальовувати природу, неодмінно мусіло з'явитись розпачливе бажання віддати цю короткочасну сцену. Той прохожий був молодий художник, що сім років тому дістав першу премію з малярства. Він вернувся з Рима. Поезія наповнювала його душу. Рафаель і Мікель Анджело переситили йому очі, що бажали справжньої природи після довгого перебування в розкішній країні, де мистецтво розкидало скрізь свою величність. Таке було — хибне чи правдиве — його особисте почуття. Після довгого шаленства італійських пристрастей, його серце жадало одної з тих скромних, зосереджених дів, яких у Римі, на жаль, він бачив лише на картинах. Від надпориву, що викликала в його екзальтованій душі природна картина, з якої він любувався, він упав, природна річ, у великий подив перед головною особою — Огюстіна здавалася задумливою і нічого не їла. Лампа стояла так, що все світло падало їй на обличчя, тому її груди, здавалось, рухалися у вогняному колі, яке різкіше окреслювало контури її голови і освітлювало її майже надприродно. Мимоволі митець порівняв її з ангелом-вигнанцем, що згадує про небо. Майже невідоме почуття, щире кипуче кохання