виховання легко уявити. Виховані для торгівлі, звиклі слухати лише міркування та нудні меркантильні розрахунки, вивчивши лише граматику, бухгалтерію, трохи історії старого заповіту, історію Франції за Рагуа і читаючи книжки тих авторів, що їх дозволила мати, вони не мали широко розвинених поглядів. Дівчата вміли добре господарити, знали, що по чім, цінили труднощі, з якими дістаються гроші, тому були ощадливі й дуже поважали купецький стан. Не зважаючи на багатство свого батька, вони вміли латати, як і вишивати. Часто мати казала, що вивчить їх і варити, щоб уміли замовити обід та вилаяти куховарку по знавецькому. Не знаючи зовсім розваг і бачачи, як тече зразкове життя їхніх батьків, вони дуже рідко заглядали поза стіни старого батьківського будинку, що для їхньої матері був за всесвіт. Збори, викликані родинними святами, — це й усі були радощі, яких вони сподівалися на землі. Коли у великому залі на другому поверху повинні були угощати панію Роген, панну Шеврель, що була на п'ятнадцять років молодша від своєї кузини й носила діаманти; молодого Рабурдена, помічника начальника в міністерстві фінансів, багатого парфумера Цезаря Біротто́ з його дружиною; Камюзо, найбагатшого торговця шовковими тканинами на вулиці Бордоне, та його тестя пана Кардо, двох чи трьох старих банкірів і жінок бездоганної поведінки, — то готування до цих вечірок було розвагою в одноманітному житті цих трьох жінок, бо треба було особливим способом викладати, а потім складати срібло, саксонську порцеляну, свічки й кришталь. Вони ходили туди й сюди, клопочучись так, як черниці для прийому єпископа. А ввечері, коли дівчата, натомлені витиранням, чищенням, складанням та прибиранням цих святкових прикрас, допомагали матері роздягатися перед сном, вона казала їм:
— Ми сьогодні нічого не зробили, діти мої.
Коли на цих урочистих зборах «сестра-воротарка», ідучи до своєї спальні грати партію в бостон, віст або трик-трак, дозволяла танцювати, цей дозвіл уважали за геть несподіване блаженство, за таке щастя, як і піти на
