Меркурія не знали нічого жахливішого, як мовчазне розглядання, з яким хазяїн обслідував їх обличчя й рухи понеділками вранці, шукаючи в них доказів та слідів їхньої гульні. Але тепер старий сукнар не звернув ніякої уваги на своїх учнів: він шукав причини заклопотаності, з якою молодик у шовкових панчохах і плащі підводив навперемінку очі то на його вивіску, то в середину його крамниці. День усе яснішав і давав змогу помітити в ній загратоване бюрко під старовинними шовковими зеленими завісами, де лежали величезні книги, як німі торговельні оракули. Здавалось, надто зацікавлений незнайомець зазіхав на це маленьке приміщення, хотів зняти план з бокової їдальні, яка освітлювалась великим вікном у стелі і з якої вся родина, зібравшись укупі, легко могла бачити за їжею геть усе, що могло трапитись на порозі крамниці. Така велика зацікавленість до його крамниці та помешкання здалася підозрілою крамареві, що зазнав режиму «максимум»[1]. Гійом, звичайно, гадав, що ця зловісна постать має певні наміри на касу «Пустуна-кота». Нишком натішившись мовчазним поєдинком між хазяїном і незнайомцем, старший з крамарчуків наважився стати поруч пана Гійома, коли побачив, що молодик потай поглядає на вікна третього поверху. Зробивши два кроки на вулицю й підвівши голову, він наче побачив Огюстіну Гійом, що враз і зникла. Незадоволений прозірливістю свого старшого продавця, сукнар скоса глянув на нього; аж раптом спільні побоювання, які викликала в душі купця і закоханого крамарчука присутність цього прохожого, розвіялись — незнайомець гукнув візника, що їхав на сусідній майдан, і швидко сів у екіпаж з удаваною байдужістю. Цей від'їзд був бальзамом на серце й інших крамарчуків, бо вони боялись зустрітися з жертвою свого жарту.
— Ну, що ж ви стоїте тут, склавши руки? — сказав Гійом своїм трьом неофітам. — Он колись, як я був у Шевреля, я вже встигав оглянути більш, як дві штуки сукна.
- ↑ Тверді ціни на хліб, що запровадив 1793 р. Конвент для боротьби з хлібною спекуляцією.
