Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/359

найкращий ліонський оксамит по дванадцять франків метр, фазанів, рибу, садовину, — все за цінами, вдесятеро меншими від справжньої вартості, — жінці, яка наівно вважала, що платня двісті п'ятдесят франків — добра платня для пані Гобен, яка доти служила в єпископа!.. Ви певне помічали, як я часом, ніби дуже задоволений з чогось, тер собі руки? Це тоді, як мені щастило майстерно провести в життя якийсь свій задум. Я обманив свою дружину, пославши їй одною модисткою індійську шаль, що належала якійсь акторці, яка її майже не носила; і от я, поважний суддя, якого ви знаєте, перед тим цілу ніч проспав, загорнувшись у цю шаль. Одно слово, тепер усе життя моє замкнено в коло двох слів, якими можна означити найстрашніші муки: люблю, чекаю! В особі пані Гобен я маю вірну шпигунку, що зорить за кожним рухом цього найдорожчого мені серця. Щовечора я ходжу поговорити з старою, довідатися, що робила протягом дня Оноріна, випитати кожне слово, що вона сказала, бо один якийсь вигук може розкрити мені таємницю цієї душі, що глуха й німа тепер для мене. Оноріна релігійна, вона буває на церковних відправах, вона молиться, але ніколи не ходить до сповіді чи до причастя; вона знає, що їй скаже кюре; вона не хоче почути пораду чи наказа вернутися до мене. Мені страшно, що вона так жахається мене, і я дивуюсь, чому це так: адже я жодного разу не скривдив її, я завжди був добрий до неї. Припустімо навіть, що я виявив колись суворість, навчаючи її, що моя іронія вразила її законні дівочі гордощі, — то чи становить це таку вже підставу, щоб уперто держатися свого, щоб стояти на тому, до чого могла спричинитися лише невблаганна ненависть? Оноріна ніколи не казала пані Гобен, хто вона й що, про те, що вона одружена, вона мовчить; тим то ця славна й гідна старуха, що єдина в їхньому домі знає мою таємницю, жодного слова не може замовити за мене. Решта, ті нічого не знають, вони лише перейняті жахом перед префектом поліції і повагою до міністерської влади. Отже, мені бракує змоги добитися до цього серця; фортеця належить мені, але я не можу до неї зайти. Я не маю ніякого способу зробити це. Насильство