Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/354

«О, — сказав він, побачивши подив у моїх очах, — не робіть з мене героя, не вважайте мене за такого вже дурня, сказав би якийсь полковник часів Імперії, щоб я не шукав розваги. Алеж, дитино моя, я був чи надто молодий, чи надмірно закоханий: в цілому світі я не спромігся знайти собі іншої коханки. Після жахливої боротьби з самим собою я намагався розвіяти свою тугу; з грошима напоготові я доходив до самого порога зради… і раптом у душі поставав, як біла статуя, спогад про Оноріну. Пригадуючи незрівнянну ніжність її свіжої шкіри, такої прозорої, що крізь неї було видно, як тече кров і здригаються жилки; уявляючи собі її світлу голівку, таку саму наівну напередодні мого нещастя, як і тоді, коли я сказав їй: «Хочеш бути моєю дружиною?», — згадуючи чарівні пахощі, що могли бути ароматом тільки самої чесноти, ніби бачачи перед себе її променясті очі, граціозність її рухів — я тікав як людина, що зважилась обікрасти могилу і раптом побачила, як звідти постає оновлена душа мерця! У раді, в суді, в нічних мріях, я скрізь безперестанно бачу тільки Оноріну, і потрібні виняткові зусилля волі, щоб я міг зосередити увагу на тому, що я кажу або що роблю. От вам секрет моєї праці… і ось ще: гніву до Оноріни я почуваю не більше, ніж може почувати батько, знаючи, що його улюблена дитина через власну необережність потрапила в небезпеку. Я зрозумів, що утворив з своєї дружини поезію, якою тішився так сп'яніло, що гадав, що й вона ту сп'янілість поділяє. О, Морісе! Шалене кохання шлюбного чоловіка, це велика помилка, яка може призвести жінку до всякого злочину! Я, певне, не збудив до життя всіх сил цієї дитини, яку й любив, як дитину; а може я стомив її своїм коханням ще до того, як для неї наспіла пора любити? Вона, надто молода, щоб передчувати в жіночій вірності материнську відданість, цей перший шлюбний іспит прийняла за ціле життя, і свавільна дитина прокляла потай від мене це життя, не насмілюючись скаржитись, мабуть, через соромливість! У такому жахливому становищі опинилася вона, беззахисна проти чоловіка, який глибоко обурював її. А я, такий прозір-