по приятельськи ударив молодика по плечі, і той, озирнувшись, пізнав міністра юстиції і вклонився йому.
Ту хвилину, як лакей відкинув підніжку карети, колишній законодавець Конвенту зрозумів адвокатову скруту.
— Вночі всі кішки сірі, — мовив він до нього весело. — Міністр юстиції не скомпромітує себе тим, що підвезе адвоката! Особливо, — додав він, — коли цей адвокат — племінник колишнього товариша, одного з світил тієї великої державної ради, що її подарував Франції наполеонівський кодекс.
Міністр рухом запросив молодика сідати в карету.
— Де ви мешкаєте? — спитав він у адвоката, перше ніж виїзний лакей, що чекав розпорядження, замкнув дверці карети.
— На надбережжі Августинців, ваша світлість.
Коні помчали, і молодик опинивсв сам-на-сам з міністром, з яким він марно пробував поговорити перед і після розкішного обіду в Камбасереса, бо міністр юстиції, очевидно, уникав його цілий вечір.
— Ну, пане де-Гранвіль, ви на досить добрій дорозі!
— А так, поки я поруч вашої світлості…
— Я не жартую, — сказав міністр. — Ваш стаж закінчився вже два роки тому, а своєю обороною в процесі Ксімеза та Отесера ви здобули собі високе становище.
— Досі я гадав, що моя відданість тим нещасним емігрантам шкодила мені.
— Ви дуже молодий, — сказав міністр поважно. — Але, — провадив він по короткій мовчанці, — сьогодні ввечері ви дуже сподобались канцлереві. Ідіть до прокуратури, нам бракує людей! Небіж людини, що її долею Камбасерес і я так пильно клопочемось, не мусить залишатись адвокатом через брак протекції. Ваш дядько допоміг нам пережити бурхливі часи, а такі послуги не забуваються.
Міністр хвилинку помовчав.
— Незабаром у мене будуть дві вільні посади в суді першої інстанції і в паризькому імператорському суді; тоді приходьте до мене й вибирайте ту, яка вам підійде. А тим часом працюйте і не з'являйтесь до мене прийомними
242
