бот, а чи слабого здоров'я? Стара мати розгадувала цю загадку двадцятьма різними способами; але другого дня Кароліна зразу вгадала на цьому чолі, що злегка хмурилося, сліди довгих душевних страждань. На трохи запалих щоках у незнайомого лежав той відбиток, яким нещастя позначає своїх підвладних, щоб вони мали втіху пізнавати одне одного братерським поглядом і об'єднуватись на боротьбу з ним. Стояла страшенна спека, а добродій був такий неуважний, що не надів на себе капелюха, ідучи тією нездоровою вулицею. Тож Кароліна могла постерегти на його обличчі якусь видимість суворості від підстриженого їжачком волосся над чолом. Погляд дівчини зайнявся спочатку цілком невинною цікавістю, але почав набирати відтінку ніжного співчуття в міру того, як незнайомий віддалявся, мов той останній родич, що вивершує похоронний похід. Глибоке, але позбавлене чару, вражіння, якого зазнала Кароліна, коли глянула на незнайомого, не схоже було ні на одне з вражінь, які вона мала від інших завсідників — уперше її співчуття скерувалося на когось іншого, а не на себе та свою матір. Вона не відповіла нічого на чудернацькі здогади, що дали поживу докучливій балаканині старої, і мовчки просилювала довгу голку в напнутий тюль. Їй шкода було, що недосить роздивилася на незнайомого, і вона чекала завтрішнього дня, щоб зробити остаточний висновок про нього. Це вперше один із завсідників вулиці завів її в таку задуму; звичайно вона відповідала тільки сумною усмішкою на здогади своєї матері, що сподівалася в кожному прохожому знайти заступника своїй дочці. Коли такі думки, необачно висловлювані, не збуджували ніякого поганого наміру, то безжурність Каролінину треба пояснити безнастанною, на жаль, доконечною працею, що виснажувала сили її дорогоцінної молодості й неминуче мала колись затьмарити її ясний погляд, відібрати її білим щокам ніжний рум'янець, що ще їх забарвлював. Впродовж двох довгих місяців «чорний добродій» (як вони прозвали) був дуже непостійний — не завжди проходив вулицею Турніке, стара часто бачила його увечері, хоч і не помічала вранці, він не
217
