Пані графині Луізі де-Тюргейм на знак пам'яті та глибокої пошани від її покірного слуги де-Бальзака.
Вулиця Турніке-Сен-Жан, колись одна з найбільш покручених темних вулиць старого кварталу, що прилягає до ратуші, вилася вздовж невеличких садків паризької префектури й виходила на вулицю Мартуа якраз біля рогу стіни, тепер знесеної. На цьому місці стояв турнікет, що від нього й названо вулицю, — зруйнований тільки 1823 року, коли місто Париж збудувало на місці саду, прилеглого до ратуші, велику залу для свята, влаштованого герцогові Ангулемському по його повороті з Еспанії. Найширшою вулиця Турніке була при звороті до вулиці Тіксерандрі, де мала п'ять футів завширшки. Тим то дощової пори чорнувата вода швидко обмивала тут підніжжя будинків, тягнучи за собой сміття, що викидали мешканці. Адже, сміттяні вози не могли тут проїхати, тому мешканці покладалися на грозу, що мала очищати цю вічно брудну вулицю. Та й як вона могла бути чистою? Навіть улітку, коли сонце переможно пронизує своїм промінням Париж, золота промениста скатертина, блискуча, як шабля, розіп'явшись на мить у сутінках цієї вулиці, не могла висушити одвічної вогкості, що проймала наскрізь обидва поверхи чорних і мовчазних будинків. Мешканці в червні світили лампи о п'ятій вечора, а взимку й не гасили їх ніколи. Ще за наших часів, коли якомусь відважному пішохідцеві заманеться пройти з Маре[1] над-
211
- ↑ Назва одного з паризьких кварталів.
