огиду на цю нещасну матір, вона мусіла ховати в найглибших складках свого серця високі причини своєї відрази. Вона була інтимно зв'язана з маркізом де-Ванденесом, Альфредовим батьком, і ця дружба, шановна для світу, давала молодому чоловікові право запросто приходити до пані де-Сен-Ереан, до якої він удавав пристрасть, зароджену ще з дитинства. Проте даремно зважилася б пані д'Еглемон кинути між дочкою та Альфредом де-Ванденес страшне слово, яке їх розлучило б, — вона певна була, що лихові не зарадить те, хоч і могутнє слово, яке ославило б її перед дочкою. Альфред був надто зіпсутий. Моіна надто розумна, щоб повірити цьому викриттю, і молода графиня обминула б його, вважаючи це за материну хитрість. Пані д'Еглемон збудувала собі в'язницю власними руками й замурувала себе в ній сама, щоб умерти, дивлячись, як гине чудове життя Моіни, життя, яке стало її славою, її щастям і відрадою, життя, яке тисячу разів було дорожче їй, ніж її власне. Страшні муки, неймовірні, безмовні! Прірва без дна!
Вона нетерпляче чекала, поки прокинеться дочка, і разом з тим боялася цього, як нещасний стратенець, що й хотів би вже кінчити життя, а все ж холоне, згадуючи про ката. Маркіза вирішила зробити останнє зусилля; але не так боялася, мабуть, марності свою заходу, як того, що знову дістане одну з тих болісних для її серця ран, що відбирали їй усю мужність. Таке було тепер її материнське кохання — любити дочку, боятися її, сподіватися вдару кинджалом і йти вперед. Материнське почуття в люблячих серцях таке широке, що раніш, як дійти байдужості, мати повинна вмерти або спертися на якусь велику силу, релігію або кохання. Відколи вона прокинулась, фатальна пам'ять відновила маркізі кілька фактів, дрібних назовні, але які в моральному житті становлять велику подію. Справді, іноді один рух викликає цілу драму, вираз одного слова крає ціле життя, байдужість одного погляду вбиває найщасливіше почуття. На лихо, маркіза д'Еглемон бачила надто багато таких рухів, чула надто таких слів, мала надто багато таких страшних для душі поглядів, тож не могла в своїх спогадах знайти надію. Все їй доводило, що Альфред погубив її в доччиному
202
