його, як своєї честі. Фокс[1], один із найкращих промовців Англії, найбільше відзначається красою своєї вдачі. Вірність до взятих на себе обов'язків є найголовніша його якість. Його батько, старовинного роду англієць, дав йому в дитинстві добру науку, яка справила незгладне вражіння на розум молодого хлопця. В твоїх літах Фокс під час вакацій приїхав до батька, що, як і всі багаті англійці, мав чималий парк навколо замку. В парку стояла стара альтанка, яку мали зруйнувати й перенести в інше місце, де був розкішний краєвид. Діти дуже люблять дивитися на руйнування. Маленький Фокс хотів трохи продовжити вакації, щоб бути при тому, як розвалюватимуть павильйон, але батько настоював, щоб він вернувся до коледжу в день, призначений для початку навчання. Звідси сутичка поміж батьком і сином. Мати, як усі матері, підтримала сина. Тоді батько свято пообіцяв синові, що чекатиме наступних вакацій і тільки тоді зламає альтанку. Фокс вернувся до коледжу. Батько думав, що хлопець, розважений своїми студіями, забув про це й звелів зруйнувати альтанку й побудувати її в іншому місці. А впертий хлопець тільки про альтанку й думав. Коли він приїхав до батька, першою його турботою було побігти подивитись на стару будівлю, але на сніданок він прийшов зовсім зажурений і сказав батькові: «Ви мене обманили». Старий англійський джентльмен сказав ніяково, але з гідністю: «Це правда, сину, але я виправлю помилку. Треба триматися слова більше, ніж грошей, бо додержання слова дає гроші, а ніякі гроші не загладять плями, яка лягає на совість за недодержане слово». — І батько звелів відбудувати павільйон, який він був раніш, потім, відбудувавши, наказав зруйнувати його на очах у сина. Нехай, Гюставе, це буде тобі в науку.
Гюстав, що уважно слухав батька, зразу ж закрив книжку. Настала хвилина тиші, під час якої генерал узяв Моіну, що боролася із сном, і тихенько поклав її до себе на руки. Хистка голівка малої впала батькові на груди, і дитина за мить заснула, огорнута золотистими кучерями свого гар-
155
- ↑ Політичний діяч ліберальної партії (вігів) у Англії (XVIII ст.).
