будови, ніж від пітаґорійського режиму, бож старий, обдарований чуттьовим ротом із м'ясистими губами, показував, коли сміявся, білі зуби, варті хоч би й акули. Жилет із шаллю, теж із чорного сукна, але підбитий ще й білим жилетом, під котрим блищала в третій лінії червона плетінка, нагадували вам п'ять жилетів Ґара. Величезна краватка з білого серпанку, якої претенсійний бант був би знахідкою для красуна, що чарував чарівних жінок 1809 року, так випиналась за підборіддя, що все обличчя в ній, здавалось, тонуло, як у глибокості. Крізь сорочку проходив шовковий плетений під волосся шнурок і оберігав годинника проти малоймовірної крадіжки. Зеленуватий, надзвичайно чистий фрак нараховував якимсь триріччям більше від штанів, чорний оксамитовий комір та білі металеві ґудзики нещодавно були поновлені й зраджували хатні турботи господаря, до дріб'язковости доведені.
Цей спосіб носити капелюха на потилиці, потрійний жилет, величезна краватка, де підборіддя вгрузало, ґетри, металеві ґудзики на зеленуватому фракові, всі оці рештки імператорських мод гармоніювали із запізнілими пахощами двірської золотої молоді, з якоюсь дрібнотою в зморшках, з чимсь коректним та сухим у вигляді, що відгонив школою Давіда й нагадував худорляві меблі Жакоба. Проте, з першого ж погляду в ньому знати було людину доброго виховання, що вдається в таємний порок, абож одного з тих рантьє, в яких усі видатки так точно визначені скромним розміром прибутку, що якась розбита шибка, якась подерта одежина чи філантропічна недуга милостині на цілий місяць нищать їхні дрібненькі втіхи. Коли б ви там були, то спитали б самі себе, чому світиться посмішка на цьому чудному обличчі, якого вираз звичайно мусів бути сумний та холодний, як і в усіх тих, що боряться в невідомості, щоб задовольнити буденні потреби існування. Але, постерігши материнську заклопотаність, з якою цей незвичайний старий держав у правій руці під лівими полами свого подвійного фрака якусь, — очевидячки, дорогоцінну, — річ, щоб застерегти
