Перезнайомившись із присутніми та привітавшись, Понс, якого батьки попросили підписати контракта, вислухав акти, і коло п'ятої години з половиною всі перейшли до їдальні. Обід був розкішний, такий обід; який влаштовують купці, покидаючи свої справи; він, до речі, свідчив, що Ґраф, господар Райнського готелю, мав стосунки з найкращими паризькими крамницями. Ні Понс, ні Шмуке ніколи не їли чогось подібного. Деякі страви просто за серце брали!.. — нечувано ніжна локшина, незрівняно засмажена корюка, справжній женевський сос і такий крем до плюм-пудінґа, що й сам винахідник його, славетний лондонський доктор, певно здивувався б. З-за столу вийшли о десятій увечері. Кількість випитого рейнського та французького вина здивувала б денді, бо ніхто не знає скільки напоїв можуть поглинути німці, лишаючись тихими й спокійними. Треба пообідати в Німеччині й побачити, як сунуться одна по одній пляшки, мов ті хвилі десь на середземноморському пляжі, й зникають, так ніби німці мають поглинну здатність губки чи піску, але гармонійно без французького галасу; розмова лишається розважлива, як імпровізація лихваря, обличчя червоніють, як у наречених на фресках Корнелія та Шнора, тобто непомітно, і спогади стелються поволі, як дим із люльок.
Годині об десятій із половиною Понс та Шмуке опинились у садку на лаві поруч колишнього флейтиста, й самі гаразд не тямили, чого саме почали вони з'ясовувати одне одному свою вдачу, думки та нещастя. Серед цього попурі признаннів Вільгельм заговорив про своє бажання одружити Фріца, заговорив міцно й із п'яним красномовством.
— А що ви скажете на такий плян для вашого приятеля Брунера? — крикнув Понс Вільгельмові на вухо, — чарівна дівчина, розважлива, двадцять чотири роки, дуже доброго роду, батько посідає високе становище в суді, посагу є сто тисяч франків, а надій на мільйон.
— Стривайте! — відповів Шваб. — Ось я зараз побалакаю з Фріцем.
