Сторінка:Бальзак. Бідні родичі. Кузен Понс (1929).pdf/289

Ця сторінка вичитана

Шмуке, як баран, пішов за Топінаром, що повів його в одну з тих жахливих місцевостей, які можна назвати виразками Парижу. Зветься вона Сіте-Броден. Це вузький прохід, обставлений тими будинками, що їх задля спекуляції будують, і виходить він на вулицю Бонді, там де вона затемнена від величезної будівлі театру Порт-Сен-Мартен, одної з паризьких бородавок. Пішоходи в цьому пасажі прокопані нижче від вуличного бруку, а сам він іде схилом до вулиці Матюрендю-Тампль і кінчається внутрішньою вуличкою, що замикає його в формі літери „Т“ На цих двох, отак, розташованих, вуличках стоїть десятків зо три шести й сьомиповерхових будинків, де й на подвір'ях, і в помешканнях скрізь крамниці, підприємства та різні фабрики. Це передмістя Сент-Антуан у мініятюрі. Тут виробляють меблі, різьблять мідь, шиють театральне вбрання, обробляють скло, розмальовують порцеляну, продукують усі ті вигадки та дріб'язок, якими торгує Париж. Брудний і прибутковий, як торгівля, пасаж цей, де завжди повно перехожих, возів та бендюгів, має гидкий вигляд, а людність, що в ньому кишить, цілком пасує до обстанови та місцевости. Це все фабричний народ, народ вправний у ручній праці, яка підтинає його розум. Топінар жив у цьому квітущому, як прибуток, пасажі заради дешевого помешкання. Він мешкав у другому будинку ліворуч від початку вулиці. З його помешкання на шостому поверху розгортався краєвид на смугу садів, що ще залишились і належать до трьох чи чотирьох великих осібників на вулиці Бонді.

Помешкання Топінарове складалося з кухні та двох кімнат. У першій були діти. Тут стояли два маленькі дерев'яні непофарбовані ліжка та висіла колиска. Друга була кімната подружжя. Кухня правила й за їдальню. Вгорі було щось ніби горище на шість футів заввишки, вкрите цинком і з маленьким віконцем. До нього вели нефарбовані дерев'яні сходи, що звалися тутешнім жаргоном „мірошникова драбина“. Ця кімната, призначена для прислуги, дозволяла вважати житло Топінарове за окреме помешкання й брати за його чотириста франків. Щоб заличкувати кухню, при вході постановлено дугасту