свято для християнина. У своїй ніжності до Шмуке Понс пробував захистити його з глибочини домовини. З цією батьківською думкою він і обрав першу танцівницю, як оборону проти лукавства людей, що його оточували, бо вони, певно, не помилували б його єдиного спадкоємця.
Ельоїза Брізту, дівчина типу Женні Кадін та Жозефи, була з тих натур, що лишаються певними в непевному становищу; з грошовитими прихильниками вона здібна була на всілякі жарти, але була добрим товаришем і не боялась представників людської влади, бо всіх їх кволими бачила, та й звикла боротися з поліцаями на далеко не селянських балях у Мабілі й на карнавалі.
— Якщо вона посадила на моє місце свого протеже Ґаранжо, то тим більше почуватиметься до обов'язку допомогти мені, — подумав Понс.
Шмуке вийшов ні для кого непримітно, бо в дверницькій була метушня, і вернувся якомога швидше, щоб не лишати Понса довго на самоті.
Одночасно з Шмуке прийшов і пан Троньйон складати духівницю. Хоч Сібо й помирав, але дружина його провела нотаря до спальні, а сама вийшла, покинувши Шмуке, Троньйона та Понса вкупі; та вона взброїлась ручним дзеркалом цікавої роботи й стала під дверима, які лишила непричиненими. Отож, вона могла не тільки слухати, а й бачити все, що говорилось та діялось у такий важливий для неї момент.
— На лихо, пане, — мовив Понс, — я зберіг усі свої здібності, бо свідомий свого конання, і певно з волі божої жодна смертна мука не минула мене!.. Ось пан Шмуке…
Нотар уклонився Шмуке.
— Це єдиний приятель, що я мав на землі, — сказав Понс, — і я хочу зробити його своїм єдиним спадкоємцем; скажіть, яку форму мусить мати моя духівниця, щоб мій приятель, німець, який наших законів не знає, міг би взяти по мені спадок без жодних заперечень.
— Все можна заперечувати, пане, — сказав нотар, — така вже незручність людського правосуддя. Але духівниці бувають і незаперечні…
