домішки отрути. Доктор Пулен голову собі сушив, бачачи діяння цього навару, бо він був досить знаючий, і вплив руїнницького чинника примітив. Він потай від усіх забрав навар додому й сам учинив над ним аналізу, але не знайшов нічого, бо волею випадку Ремонанк, злякавшись свого діла, того дня не полоскав у ліках фатального кружальця. Доктор Пулен викрутився перед самим собою й перед наукою припущенням, що від нерухомого побуту у вогкій дверницькій кров у кравця, що сидів увесь час, підібгавши ноги, на столі коло заґратованого вікна, могла зіпсуватись через брак руху, а надто за постійного дихання смердючими помиями. Нормандська вулиця належить до тих старих вулиць, де міська управа не влаштувала ще каналізації й де помиї течуть чорним повільним струмком, проходячи під брук та створюючи властиве Парижеві болото.
Сібо собі бігала сюди й туди, а чоловік її, невтомний працівник, усе сидів коло віконця в позі факіра. Коліна в кравця зачучверіли, кров застоювалась у у погрудді, схудлі та покручені ноги робились майже нікчемними. Тим то жовтий колір обличчя його вже давно здавався хворобливим. Жінчине здоров'я та чоловікова недуга видавались докторові природним явищем.
— На що ж слабує мій бідний Сібо? — спитала дверниця в доктора Пулена.
— Він помирає на дверницьку хворобу, добродійко Сібо, — відповів доктор. — Його загальна недолугість свідчить за невигойне зіпсуття крови.
Злочин без причини, без мети й без користи знищив кінець-кінцем у доктора Пулена його першу підозру. Хто міг хотіти смерти Сібо? Дружина? Так доктор бачив, що вона сама пила, підсолодивши, той навар. Чимало злочинів уникає громадської помсти — це, здебільшого, ті, що відбуваються, як і цей ось, без страшних доказів якогось насильства — без пролитої крови, задушення, ударів словом без невправних учинків, а надто тоді, коли вбивство не має видимої користи й трапилось серед нижчих кляс. Злочин завжди викривається своїм призвісником — ненавистю,
