Ремонанк уже півтора тижня виконував ролю провидіння, а це куди як не подобається правосуддю, яке заявляє на цю ролю виключні права. Ремонанк за всяку ціну хотів здихатись єдиної перешкоди, що стояла на шляху до його щастя. А для нього щастя було одружитися з апетитною дверницею та потроїти свої капітали. Тож пабачивши Ремонанк, що малий кравець ліків заживає, йому спало на думку обернути кравцеву хворовитість на смертельну недугу, і його залізняцьке діло додало до того спосіб.
Якось уранці, коли він тяг свою люльку, прихилившись спиною до косяка на порозі крамниці, та мріяв про чудовий магазин на бульварі Мадлени, де в пишній одежі мусіла панувати пані Сібо, його погляд упав на мідне дуже позеленіле кружальце. Його раптом осяяло думкою, що це кружальце можна економно вимити в наварі пана Сібо. Він це кружальце, завбільшки з мідяк, прив'язав на ниточку, і поки Сібо поралась у своїх добродіїв, щодня навідувався до свого приятеля-кравця. Під час цих кількахвилинних візит він умочав кружальце в ліки, а йдучи, витягав його за ниточку. Маленька домішка мідного окису, загально відомого під назвою мідянки, непомітно запроваджувала смертотворчий початок до сцілющого навару, але в гомеопатичних дозах, що впливали вельми поволі. Ось які були наслідки такої злочинної гомеопатії. На третій день волосся у бідолашного Сібо почало вилазити, зуби захитались, і діяльність організму була порушена від
