дати мені першу ролю в балеті „Аріядна“. Ти женишся і знаєш, скільки клопоту я можу тобі завдати!..
— Ельоїзо, в мене серце обшито міддю, як фрегат.
— Я покажу твоїх дітей, я позичу їх.
— З наших зв'язком я не крився…
— Будь любенький, дай Понсову посаду Ґаранжо; це талановитий хлопець, але без грошей; і я обіцяю тобі мир.
— Почекай же, поки Понс помре… та старий може ще й видужати.
— Ой, це вже ні, пане… — сказала Сібо. — 3 останньої ночі він уже не при собі, маячить… Лишенько, кінця не довго чекати.
— А втім, признач Ґаранжо тимчасово! — сказала Ельоїза. — За нього вся преса…
У цю мить увійшов касир із тисячефранковим білетом у руці.
— Дайте це панії, — сказав Ґодісар. — Прощайте, моя славна, доглядайте ж його гаразд і скажіть йому, що я його навідаю завтра чи згодом… як тільки зможу.
— Пропаща людина, — сказала Ельоїза.
— Ох, пане, такого серця, як ваше, тільки в театрі й знайдеш. Благослови вас боже!
— На який рахунок це поставити? — спитав касир.
— Ордера я підпишу, а ви поставите це на рахунок винагород.
Виходячи, Сібо зробила танцівниці гарний реверанс і тим часом почула, як Ґодісар спитав у своєї колишньої коханки:
— Чи може Ґаранжо за два тижні збити музику для нашого балету „Могікани“? Якщо виручить мене, то матиме Понсову посаду!
Дверниця знищила всі прибутки обох приятелів, позбавила їх засобів до існування, хоч би Понс навіть видужав, і від заподіяного лиха почувала більше задоволення, ніж коли б зробила якесь добре діло. Ці підступи мусіли за кілька день допровадити Сібо до бажаного наслідку — продажу картин, що на них Елі Маґус заздрився. Щоб цю першу крадіжку здійснити, дверниці треба було приспати свого страшного поміч-
