Ця сторінка вичитана
Понс нічого не відповів на цю атаку ad testamentum, і дверниця замовкла, чекаючи його слова.
— Я припоручу вас Шмуке, — мовив нарешті хворий.
— Ох, що ви не зробите, то й добре буде! — скрикнула дверниця. — Я здаюся на вас, на ваше серце… Не говорімо про це ніколи, бо ви принижуєте мене, серденько. Думайте про те, щоб видужати! Ви ще й нас переживете…
Глибокий неспокій огорнув серце панії Сібо; вона вирішила добились від свого пана пояснень, що саме має він їй відписати, і передусім рушила ввечері до доктора Пулена додому, коли Шмуке, що їв коло Понсового ліжка, відколи приятель його захорів, закінчив уже свій обід.
