а це вже шахрайство. На жаль, шахрайство, а часто й злочин, зв'язані з користуванням цією високою здібністю. І от через що.
Надзвичайне обдаровання, що творить прозірливців, звичайно буває в людей, яким приділяють епітет бидло. Це бидло є обраний посуд, що його бог сповнює елексіром, який чарує людськість. З цього бидла виходять пророки, святі Петри, пустинники. Щораз, як думка лишається в сукупності своїй, лежить цілиною, не витрачається в розмовах, інтриґах, літературних творах, учених мареннях, адміністративних заходах, винахідницьких міркуваннях, воєнних подвигах — тоді вона здібна сяяти внутрішнім вогнем дивної сили, мов той нешліхований діямант, що зберігає блиск своїх гранів. Трипляється випадок — і ця думка займається, вона має крила перелітати просторінь, має божественні очі, щоб усе бачити: вчора це було вугілля, а завтра, під діянням невідомої рідини, що його проймає, це вже променистий діямант. Люди освічені, які свій розум всебічно зуживають, ніколи не можуть появити цієї високої сили, хіба що станеться диво боже. Тому ворожбитами й ворожками майже завжди бувають жебраки та жебрачки з незайманим духом, істоти з вигляду грубі, каміння, що котитеся в потоках злиднів, у канавах життя, де витрачаються тільки фізичні муки. Пророк, прозірливець — це, зрештою, Мартин-хлібороб, що злякав Люї XVIII-го, оголосивши йому таємницю, яку міг знати тільки король; це — панна Ленорман, це колишня куховарка, як от пані Фонтен, або якась ідіотка-негритянка, або пастух, що живе з рогатою худобою, або факір, що сидить коло паґоди й мертвить своє тіло, підносячи дух на верховини сомнабулічних здібностів.
Герої окультних наук за всіх часів з'являлися якраз у Азії. Часто буває, що люди ці, які в звичайному стані лишаються звичайними — вони бо виконують, до певної міри, хемічні й фізичні функції електропровідників: бувають то інертним металом, то каналом із таємничим флюїдом, — ці самі люди, самими собою ставши, беруться до вправ та розрахунків, які ведуть їх до
