Що дехто з людей має здібність бачити майбутню подію в зародкові причин, так як бачить великий винахідник промисловість, чи науку в природному явищі, для юрби непомітному, — це вже не єсть щось надзвичайне й заперечуване, це є наслідок визнаної здібности, чогось ніби сомнабулізм розуму. І коли це твердження, на котрому ґрунтуються різні способи завбачити майбутнє, здається абсурдом, то факт лишається фактом. Зважайте, що для прозірливця провістити великі події прийдешнього аж ніяк не важче, ніж відгадати минуле. За системою невір, і минуле, і майбутнє однаково не можна знати. Але якщо доконані події лишають сліди, то правдоподібно можна уявити, що й прийдешні подїї мають своє коріння. Коли ворожбит докладно з'ясовує вам факти вашого попереднього життя, тільки вам і відомі, то він може розповісти й події, які виникнуть із наявних уже причин. Моральний світ викраяний, так би мовити, за зразком світу матеріяльного: в обох їх мусять повставати однакові наслідки з різницям, властивими їхнім різним середовищам. Так само як тіла реально проєктуються в атмосферу й створюють там спектр, що його схоплює дагеротипія, так само й їдеї, реальні й рухливі витвори, відбиваються в тому, що треба назвати атмосферою духовного світу, позначаються в ній, живуть у ній спектрально (треба кувати слова, щоб визначити ще неназвані явища), отже дехто з людей, обдарований рідкосними здібностями, чудово може бачити ці форми або сліди думок.
Щождо способів, якими приходять до видіння, це диво пояснити найлекше, якщо рука запитувача розкладає речі, якими йому показують випадки його життя. Справді, в реальному світі все між себе пов'язане. Всякий рух у ньому відповідає причині, всяка причина поєднана з цілістю, отже цілість виявляється в найменшому рухові. Рабле, найбільший розум нової людськости, якого ім'я сполучає в собі Пітаґора, Гіпократа, Арістофана й Данте, сказав три століття тому: „Людина — це мікрокосм“. Три століття тому великий шведський пророк Сведенборґ казав, що
