Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/94

Юрму світів загиблих і живих,
Несамовитий, незбагненний вихор
Сонць, місяців, земель; я в громі чув
Пісні орбіт. І до земних розмов
Тепер нездатний. Ти облиш мене.

Авель.
В твоїх очах палає дивне світло,
Твоє лице вкриває дивна барва,
Твої слова проймає дивний звук…
Що значить це?

Каін.
 Це значить… Я прошу́,
Облиш мене.

Авель.
 Помолимося перш.

Каін.
Прошу тебе я, помолись один,
Тебе Єгова любить.

Авель.
 Нас обох.

Каін.
Та більш — тебе. Байдуже це мені;
Ти краще молишся йому, ніж я,
Шануй його… але роби це сам,
Чи хоч без мене.

Авель.
 Брате, був би я
Не гідний син великого Адама,
Коли б, як старшого, не шанував
Тебе і, молючися, не просив,
Щоб приєднався ти і перше місце
Зайняв — твоє воно.

Каін.
 Ніколи я
Цього не хтів.

91